Тема 1-3

Тема 3: Закономірності поведінки споживача.

Так чи інакше, але всі ми змушені ходити по магазинах і робити покупки. Звісно, один віддасть перевагу ковбасі, другий  - рибі, третій – овочам. Що нас при цьому об'єднує? Перед усіма завжди стоїть три питання.

Споживач:

1. Що купити?
2. Скільки коштує?
3. Чи вистачить грошей, щоб зробити покупку?

Якщо виходити лише з власного досвіду, то кожен скаже, що людина у своєму виборі речей і послуг керується своїми доходами. Зіставляючи їх із цінами і власними смаками. Щоб дати відповідь на запитання «що купити?», треба з'ясувати корисність речі для споживача, на запитання «скільки коштує?» - дослідити ціну, а щоб з'ясувати,  чи вистачить грошей, - визначити дохід споживача. Про ціни і доходи ми будемо говорити згодом, а щодо вподобань, тобто корисності, то вже зараз можемо зробити деякі узагальнення.

• У більшості випадків людина поводить себе раціонально, тобто намагається зробити якнайкращим свій добробут.
• Людина керується своєю власною оцінкою нагальності тієї чи іншої потреби.
• Оцінка споживчого блага залежить від запасу або кількості товару, призначеного для споживання.
• Споживач схильний постійно змінювати структуру споживання.

Перелічені положення розроблені представниками одного з найвпливовіших напрямів економічної теорії – маржиналізму.(урок1, табл..)

Товари та послуги задовольняють потреби людини, тим самим вони мають корисність.

Корисність – здатність товару або послуги задовольняти потреби людини.

Корисність – це суб'єктивне поняття, тобто корисність певного товару буде суттєво різною для різних людей (наприклад, окуляри мають величезну корисність для людей з порушенням зору, але абсолютно некорисні для людини з відмінним зором.)

Корисність вимірюється в одиницях, які називаються  ютилями (U).

Загальна корисність (ТU) – корисність, яку одержує споживач від усіх спожитих одиниць товару.

Закон зростаючої загальної корисності полягає в тому, що з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає до певної міри.

Гранична корисність (МU) – додаткова корисність, яку одержує споживач від однієї додаткової одиниці товару.

Закон спадної граничної корисності (Перший закон Госсена) означає падіння граничної корисності у міру придбання споживачем додаткових одиниць певного товару.

Винятки: деякі блага: антикваріат,колекціонування, а також анти блага:алкоголь, наркотики – зі збільшенням споживання мають зростаючу граничну корисність.

Точка насичення – точка, у якій споживач перестає розглядати додаткове споживче благо як таке, що приносить користь.

Споживач схильний максимізувати корисність від споживаних.

Рівновага споживача – це оптимальний вибір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні доходу споживача. Така рівновага передбачає: як тільки споживач отримує даний набір товарів – у нього зникає стимул змінювати цей набірна інший.

Правило максимізації корисності (Другий закон Госсена): полягає в такому розподілі грошового доходу споживача, за якого остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного виду товарів, приносила б однакову граничну корисність. Виконується рівність:

Дано количество конфет, общая польза от них. Посчитать границу пользы.

Корисність – здатність товару або послуги задовольняти потреби людини. Загальна корисність (ТU) – корисність, яку одержує споживач від усіх спожитих одиниць товару. Закон зростаючої загальної корисності полягає в тому, що з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає до певної міри. Гранична корисність (МU) – додаткова корисність, яку одержує споживач від однієї додаткової одиниці товару. Закон спадної граничної корисності (Перший закон Госсена) означає падіння граничної корисності у міру придбання споживачем додаткових одиниць певного товару. Точка насичення – точка, у якій споживач перестає розглядати додаткове споживче благо як таке, що приносить користь. Споживач схильний максимізувати корисність від споживаних. Рівновага споживача – це оптимальний вибір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні доходу споживача. Правило максимізації корисності (Другий закон Госсена): полягає в такому розподілі грошового доходу споживача, за якого остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного виду товарів, приносила б однакову граничну корисність.